В жовтні 1994 році рішенням колегії Кіровоградського управління культури облвиконкому духовному оркестру села Грузьке було присвоєно звання «ЗРАЗКОВИЙ ХУДОЖНІЙ КОЛЕКТВ». Не багато хто може похвалитися таким успіхом. Але для самих грузян це не було несподіванкою. Адже очолював духовиків справжній маестро — Дмитро Тодосійович Вівич.

На початку XX століття в рідне село Грузьке зі служби в армії повернувся військовий капельмейстер Фанань Вівич. Хоч ніхто майже вже його не пам' ятає, та слід по собі він залишив помітний. Саме Фанань створив перший у селі духовий оркестр, одним із учасників якого був його племінник Тодосій Федорович Вівич. Юнак був настільки здібним до музики, що коли пішов служити в армію, його запросили у мувзвод. І не простим музикантом, а одразу капельмейстером. Після служби керував сільським оркестром, навчив багатьох однолітків гри на духових інструментах.

У післявоєнні роки сотні весіль і свят зіграли в Грузькому і навколишніх селах з ним Петро Вівич, Захар Дяченко, Никанор Чорноморець, Явдоким Говорун, Денис Смуток та інші музиканти.

Тим часом сім' я Вівичів багатіла синами: Іван, Степан, Микола, Олександр, Григорій, Пилип, Дмитро. Коли з' їжджалися і сходилися додому, то часом обслуговували весілля сімейним оркестром, адже кожен міг грати на кількох музичних інструментах. А Григорій, навіть, мав власні музичні твори. Олександр обрав професію вчителя історії, але не пориває з музикою. Керував хором і оркестром, поряд з історією викладав музику в Грушківській школі.

Бажаючих грати на духових інструментах завжди було багато, тому в хаті дядька Тодосія постійно товпилися молоді люди, які засвоювали ази нотної грамоти.

У 1959 році завдяки голові колгоспу Івану Федоровичу Томашевському цю справу поставили на солідний рівень, закупили повний комплект духових інструментів і організували оркестр в школі. Заняття почали 2 квітня, а 1 травня хлопчики 12-14 років вже обслуговували першотравневу демонстрацію і мітинг.

Багато поколінь хлопчиків пройшли «музшколу» Вівича. Зараз у Грузькому, мабуть, більше половини чоловічого населення може грати в оркестрі. Бувало так, що одночасно в селі грало два-три оркестри, а при потребі могло бути і більше.

До глибокої старості грав Тодосій Федорович, але життя брало своє і поступово керівництво оркестром перейшло до найменшого сина Дмитра. Дмитро з дитинства грав на баяні, кларнеті, трубі, інших інструментах. Музичну освіту здобув під керівництвом батька, закінчив також спеціальні курси, але як говорив сам: «курси керівників оркестрів і хорів мені дали диплом, а знань не додали».

Служив в армії строкову службу також капельмейстером. Після армії працював художнім керівником сільського Будинку культури, вчителем музики. У 1980 році з ініціативи директора школи В.Ф. Капелюшної і при матеріальній підтримці правління колгоспу (голова Василь Серафимович Пастернак) було відроджено учнівський духовий оркестр, започаткований Тодосієм Федоровичем. Природно, що керівником цього оркестру став Дмитро Тодосійович. Розпочинали з 15 чоловік, а на районному марш-параді духових оркестрів 1995 року в колоні Грузянської школи крокувало 40 музикантів. І це в школі, де навчається трохи більше сотні учнів.

Традиційно духові оркестри — чоловіча справа, але в оркестрі Грузянської школи знаходилось місце й дівчатам. Репертуар оркестру різноманітний — марші, танцювальні мелодії, є класика, але переважають народні твори.

Керівник оркестру розумів, що його завдання не лише дати музичну освіту, а й закласти в кожне дитяче серце любов до музики, збагатити духовний світ, бо музика поряд з іншими мистецтвами — душа народу.

Багато колишніх оркестрантів стали професійними музикантами, культпрацівниками. Наприклад, Василь Кучмій закінчив Одеську консерваторію, аспірантуру і залишився працювати в консерваторії. Петро Копієвський, Віктор Чорненький грали у військових оркестрах у Києві. Олексій Вівич, Анатолій Андрущенко закінчили музучилище, останній вже сам керує оркестром у Перегонівській школі. Анатолій Вівич закінчив культпросвітучилище — працює за спеціальністю. Син Дмитра Тодосійовича — Олексій працює артистом оркестру Кіровоградського департамента міської ради управління культури та в Кіровоградському музичному училищі. Справа Вівичів живе і буде жити.

Матеріали із книги І. Смутка «Грузьке» і архіву сім' ї Вівичів.

Смуток Іван Михайлович випускник Грузької середньої школи 1965 року, завідуючий Голованівським районним відділом освіти з 1986 по 2005 рр.